Опис
досвіду вчителя історії та правознавства
Олійник Валентини Володимирівни.
Закінчила Кам’янець – Подільсьський державний університетПедагогічний стаж роботи – 21рік.
Педагогічне кредо
"Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини!".
Цього року я обрала методичну проблем: «Мотивація навчальної діяльності учнів на уроках історії засобами мотиваційних технологій»
Ефективна мотивація учнів це один із способів підвищення якості процесу навчання, який знімає проблеми напруженості, створює атмосферу позитивного емоційного настрою й співробітництва учасників педагогічного процесу, орієнтує тих, кого навчають на практичний зміст їхньої навчальної діяльності, підвищує оцінку особистості серед оточуючих.
Науково теоретичну базу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на психологічній теорії творчої особистості та її розвитку (Р.Грановська, Я.Пономарьов), роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем технологізації освітнього процесу (Г.Сазоненко, В.Бондар, А.Горальський, А.Маслоу). Особливої уваги, на мою думку, заслуговує праця "Основи педагогічної творчості" (автор С. О.Сисоєва), в якій обґрунтовано модель творчої особистості учня, розглянуто специфіку креативної особистості дитини. Рівень мотивації змінюється. Зникають учні, що вчаться з нульовим
рівнем, зменшується кількість учнів з низьким рівнем мотивації і зростає кількість учнів з середнім і високим рівнем мотивації.
Мій педагогічний стаж складає 21 р., 16 із яких я працюю у Криківській загальноосвітній школі І - ІІІ ступенів вчителем історії та правознавства.
Важливу роль у підвищенні педагогічної майстерності відіграє самоосвіта та методична робота. Я являюсь керівником методичного об’єднання вчителів суспільно – гуманітарних дисциплін в школі та членом районної творчої групи вчителів історії. На базі школи у 2013 -2014 н. р. був проведений районний семінар вчителів суспільних дисциплін. Учні нашої школи є активними учасниками Всеукраїнських історико – краєзнавчих конкурсів, МАН, олімпіад - мають певні досягнення.
• В 2013 -2014 н.р- учень 8 класу Фещук Ростислав - ІІІ місце в районному етапі Всеукраїнської олімпіади з історії.
• В 2014-2015 р. учень 9 го класу Фещук Ростислав - І місце в районному етапі МАН з історії України, захистивши наукову роботу «Селянська реформа на Поділлі в 1861р. »,
• 2016-2017 н.р. учень 9 го класу Коруна Максим став членом МАНу написав і захистив роботу на тему: «Волинська трагедія в 1943 – 1944 рр.»
• Учні школи стали володарями титулів «Срібний Лелека», «Золотий Лелека» і учасниками та переможцями конкурсу «Кришталева сова».
Учитель має ставитися до предмета як художник, а не як фотограф; він не може, не повинен обмежуватися інформацією, отриманою з книжок. Все, що він повідомляє, він має сприйняти сам, переробити і перетворитись на самобутній продукт. (К. А. Тімірязєв)
Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості. Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність
Згідно з новою стратегією розвитку особистості головною метою історичної освіти є створення умов для становлення людини, здатної гідно існувати в реаліях світу ХХІ століття, громадянина і патріота України та водночас людини із широким планетарним мисленням, що поважає народи
інших країн, толерантно ставиться до людей іншої раси, іншої мови, іншого віросповідання. Ці завдання у творчій співпраці з учнями ми намагаємося вирішити на уроках історії, правознавства. Я наполегливо працюю над удосконаленням методики навчання історії та правознавства, велику увагу приділяю підвищенню своєї професійної майстерності. Як і кожен вчитель нашої школи не тільки знайомлюсь з новими підходами, ідеями, досягненнями в області психолого - педагогічних наук, а й активно впроваджую їх в свою практику. Я працюю над проблемою « Мотивація навчальної діяльності учнів на уроках історії засобами мотиваційних технологій. Ознайомившись з методом проектів, у мене виникло бажання застосувати їх на своїх уроках історії і правознавства. Це сприяє успіху, творчості, бажанню дітей вчитися й отримувати задоволення від самого процесу навчання. Педагогічні форми і методи моєї роботи включають у себе спільну групову роботу, дебати, моделювання, рольові ігри, дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи. Ці методи навчання не тільки підвищують інтерес учнів до предмету, але й забезпечують глибоке засвоєння змісту, вироблення навичок і відданість загальнолюдським цінностям. Учнів треба втягувати в дискусії й заохочувати питаннями. Це робить обстановку в класі більш демократичною, творчою, емоційною. Педагогіка співробітництва ставить на новий, більш гуманний і довірливий рівень відношень між учителями й учнями. Правильно підібрані питання допомагають учням сконцентрувати увагу на матеріалі, що вивчається, підвищити активність на уроці, притягти до участі в дискусії. Питання ж учнів допомагають мені вияснити, що з матеріалу, який вивчається, їм незрозуміле або пропущене мною. Такі питання сприяють розвитку розумових здібностей дітей, розвивають їх мовні навички. Якщо на початку уроку після формулювання теми задати дітям питання: "Що ви чекаєте від сьогоднішнього уроку", а відповіді найсміливіших записати на дошці, для того щоб вони були перед очима впродовж всього уроку, можна з повною впевненістю сказати, що ви емоційно простимулювали майже всіх. В ході уроку багато хто буде звіряти "очікування" з дійсністю. В кінці уроку можна запропонувати бажаючому проаналізувати "очікування", свої або чужі, чи виправдались вони, якщо ні, то чому, чи не виявилась дійсність кращою, ніж "очікування"? Метод створення ситуації пізнавальної суперечки, навчальних дискусій. Цей прийом використовується для того, щоб викликати підвищений інтерес до більш глибокого вивчення тих чи інших питань, для формування навичок монологічної мови, виховання толерантності. Елементи дискусії, на мій погляд на уроках історії в старших класах просто обов’язкові. Немає такої теми у програмі, в якій би не можна було провести дискусію. Питання для дискусії і література пропонуються завчасно. Під час уроку дискусійні питання вивішуються на видному місці або записуються на дошці. Готується група лідерів (доповідач, співдоповідач, ведучий, техніки).
На початку уроку встановлюється дружня, неформальна атмосфера, з побажанням, щоби всі присутні були активними слухачами і учасниками дискусії. Можна запропонувати всім учасникам самим скласти правила дискусії або внести зміни і доповнення в запропоновані. Роль учителя полягає в тому, щоб залишатися нейтральним і направляти дискусію у відповідності до правил, а не втручатися. Потрібно відходити від бажання групи зробити з вас експерта або відповідача на питання. Учитель повинен взяти на себе піклування про створення атмосфери, в якій всі точки зору, поза залежністю від їх джерела, мають рівну вагу й увагу. До дискусії треба спробувати залучити всіх і не дозволяти комусь особисто домінувати. Час від часу необхідно підводити підсумки. Учитель втручається до розмови лише з таких причин: щоб поновити основні правила; вияснити щось; ліквідувати конфлікт; просувати розмову далі; залучати пасивних учасників;
утримувати від домінування. Учитель зможе спостерігати, наскільки добре учасники спілкуються між собою - хто висловився, хто ні, чию думку ще не вислухали. Необхідно пам’ятати, що дискусія - це не дебати, а діалог групи. При закінченні дискусії можна запропонувати учням поділитися своїми враженнями, новими ідеями або думками, які у них виникли в результаті дискусії.
Також я використовую рольові ігри, основною перевагою яких є те, що вони приносить задоволення як учням, так і вчителю. Таким чином, досягається триєдина мета навчального процесу, створюються стимули для вивчення предмету, появляється мотивація для підготовки до занять; емоційна залученість до заняття допомагає школярам довго після закінчення занять тримати у пам’яті весь пройдений матеріал. Рольова методика дає учням навички активної практичної участі в житті суспільства. Цим методом я часто користуюсь на уроках правознавства. Маючи перед собою алгоритм проведення рольової гри, можна легко спланувати рольову гру на будь - яку тему курсу. Наприклад, у рольовій грі про "по грабунок" учні, виконуючи роль жертви, вчаться ситуативно відчувати, що значить бути жертвою злочину. Розвиваючи пізнавальну активність учнів, на своїх уроках працюю над розвитком мислення, розширенням кругозору, формуванням високої культури. Навчаю учнів прийомам організації навчальної діяльності, роботі з підручниками і додатковою довідковою літературою, роботі з картою, періодикою, організації домашньої роботи. Багато уваги приділяю індивідуальній роботі з учнями – проводжу консультації з метою усунення прогалин у знаннях, додаткові заняття із здібними та обдарованими учнями. Пропоную учням список літератури необхідний для поглиблення та самостійного розширення знань з даної теми. Уроки засвоєння нових знань проводяться у формі шкільної лекції, або у вигляді практичної роботи.
Головним шляхом формування особистості я вважаю проблемне навчання, яке намагаюсь реалізувати за допомогою розв’язання проблемних завдань на порівняння, доведення, конструювання правил, виділення закономірностей, висування гіпотез, бачення нової проблеми у знайомій ситуації та пошук альтернативи. Осмислення і закріплення набутих знань добиваюсь використовуючи такі форми як історичний диктант, робота з підручником, складання схем і таблиць. На уроках формування вмінь і навичок використовую такі форми як самостійні роботи навчального характеру, робота в парах, групова робота, робота з картками. Для уроків узагальнення і систематизації знань підбираю завдання так, щоб вони привели знання у систему. Для перевірки знань своїх учнів практикую самостійні роботи,
тестування, реферати, презентації, підсумкові контрольні роботи, заліки по темі. У своїй роботі я керуюсь такими принципами, як:
- демократизація (співробітництво);
-гуманізація (повага до інтересів та потреб особистостей);
-природовідповідність (врахування вікових особливостей);
-культуровідповідність (забезпечення культуроспадкоємності поколінь);
-органічне поєднання універсального загальнолюдського та національного, регіонального.
Свою роль я вбачаю в ролі помічника та організатора, який стимулює та спонукає учня дозасвоєння змісту навчання.
Своїми головними завданнями я вважаю:
-навчити учнів вчитися;
-свідомо підходити до вивчення історії та правознавства;
-навчити учнів працювати самостійно;
-навчити користуватися довідковою літературою
Я вважаю, що вчителі, які постійно працюють з учнями зацікавлені в тому, щоб їх уроки завжди були цікавими, сучасними, нестандартними та продуктивними. А розумне поєднання традиційних методів, форм, прийомів навчання з новітніми технологіями завжди дасть позитивний результат у процесі навчання.
Результати моєї методичної роботи можна переглянути тут
Посібник для вчителя "Розвиток критичного мислення учнів на уроках історії України"
ТЕМА: ІДЕЇ АВТОНОМІЇ ТА САМОСТІЙНОСТІ В ПРОГРАМАХ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НАДНІПРЯНЩИНИ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
МЕТА: ознайомити учнів з витоками і розвитком українського національного руху, проаналізувати умови зародження українського національного руху, появи перших політичних партій у Наддніпрянській Україні; формувати вміння і навички аналізувати умови розвитку суспільно – політичного руху: складати політичний портрет історичного діяча; виховувати патріотичні почуття учнів.
Обладнання: підручник, документи, атлас.
Тип уроку: комбінований
Форма проведення: практичне заняття
Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Бесіда на повторення
1. Як ви розумієте поняття «суспільно – політичний рух»?
2. Перелічіть основні напрямки суспільно- політичного руху в Україні в другій половині ХІХ ст..
3. Назвіть здобутки і втрати суспільно – політичного руху в Україні в другій половині ХІХ ст..
4. Коли виникли перші політичні партії в Західній Україні.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів
Перші українські політичні партії в Наддніпрянській Україні заявили про себе на початку ХХ століття своєю діяльністю на захист українців. Вони орієнтувалися на відновлення автономії ( у складі Росії) або незалежної Української держави.
ІV. Вивчення нового матеріалу
Розповідь вчителя
Закономірним явищем політичного життя була наявність двох течій у тогочасній українській політичній думці:
1) Самостійників - Микола Міхновський стояв на принципах необхідності повної державної самостійності України;
Автономістів- в українському русі на початку ХХ століття переважали прихильники широкої політичної автономії України в майбутній Російській демократичній державі, побудованій на засадах федерації.
На початку XX ст. національно-визвольний рух у Наддніпрянській Україні набув політичного характеру: його учасники усвідомлювали необхідність боротьби за українську державу. У січні 1900 р. в Харкові діячі студентського руху Д. Антонович, Б. Камінський, М. Русов та інші разом із членами "вільних громад" заснували Революційну українську партію (РУП). її програму виклав адвокат М. Міхновський у брошурі "Самостійна Україна". В ній він закликав народ до боротьби за єдину й неподільну вільну самостійну Україну від Карпат до Кавказу. РУП обстоювала інтереси селянства, працювала в масах. Рупівці взяли активну участь в селянському русі. У 1900-1901 рр, в Україні відбулося 670 селянських виступів, а 1902 р. він охопив Полтавську, Київську, Харківську губернії. Селяни палили поміщицькі маєтки, ділили їхні землі. Повстання придушувалися збройною силою, але це лише загострювало суперечності.
2) «Самостійна Україна» М. Міхновського
Робота документом
- Опрацюйте текст документів і дайте відповіді на запитання.
19 лютого 1900 року громадськість Полтави відзначала чергові Шевченківські роковини. Відбулися вони як завжди, якби на трибуну не вийшов імпозантний чоловік з охайно підстриженими вусами, піднятими трохи в гору, і з гострою борідкою. Зовні в ньому не було нічого традиційно українського, але коли промовець заговорив – зал завмер.
«Не може бути ніякої боротьби українського народу в рамках існуючої Російської імперії… Лише цілковите відокремлення України і створення могутньої держави від Карпат і до Кавказу необхідне нашій нації. Українцям не потрібна автономія з ласки Москви, а також федерація у складі Росії. Їм потрібна повна незалежність. Україна має матеріальні і духовні сили бути самостійною. Україна- для українців! (Історія України в особах ХІХ – ХХ ст. / І Войцехівська, В. Абліцов, О. Божко та ін. – К., 1995.)
Метод «ПРЕС»
- Чи можете ви погодитися з тезою М. Міхновського: «Україна – для українців?
- На яких засадах базується наша держава сьогодні?
Історик В.Волковинський пише: «Як показує історичний досвід, він (Міхновський припустився багатьох помилок, не завжди враховував прагнення своїх співвітчизників. Багато що з проповідуваного ним уже втратило свою актуальність, але деякі з поставлених питань, збагатившись новим змістом, заслуговують на увагу в наші нелегкі дні»
Метод «Коло ідей»
- Які, на вашу думку, ідеї Міхновського втратили сьогодні свою актуальність, а які заслуговують на увагу?
Робота в групах
- Опрацюйте текст
У 1902 році група прихильників Міхновського відкололася від РУПу і заснувала Українську народну партію (УНП). Її основними цілями, сформульованими М. Міхновським у кількох програмних Документах, були: просвіта українського народу шляхом роз'яснення його національних інтересів; побудова самостійної демократичної держави; націоналізація землі й передача її селянам без викупу; усуспільнення засобів виробництва й ліквідація експлуатації. Лідер УНП М. Міхновський зробив вагомий внесок у справу розбудови української державності, вказавши на те, що нашому народові слід іти до незалежності, використовуючи досвід західної цивілізації.
Микола Міхновський розробив для УНП 10 заповідей і видав їх у 1903 році у Львові
Інформативна картка
1. Єдина і неподільна від Карпат і до Кавказу самостійна і вільна Українська Демократична Республіка – це національний всеукраїнський ідеал. Нехай кожна українська дитина тямить, що вона народилася на світ на те, щоб здійснити цей ідеал.
2. Усі люди – твої брати, але москалі, ляхи, жиди – вороги нашого народ, доки вони панують над нами й визискують нас.
3. Україна для українців. Отже, проганяй звідусіль з україни чужинців – гнобителів.
4. Усюди і завжди вживай українську мову. Нехай ані дружина твоя, ані діти не дають поганити твоєї господи чужинцям – гнобителям.
5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів – відступників, і добре буде твоєму народові і тобі.
6. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів.
7. Не стань ренегатом – відступником.
8. Не обдирай власного народу, працюючи на ворогів України.
9. Допомагай своєму землякові поперед усіх.
10. Не бери собі дружину з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами; не приятелюй з ворогами нашого народу, бо це додає їм сили й відваги; не підтримуй гнобителів наших, бо зраднеком станеш..»
Завдання
• Які положення цих тез є актуальними й сьогодні?
• Які положення цих тез не відповідають сучасній політичній культурі?
• Сьогодні Україна будує громадянське суспільство. Як ви це розумієте? Чим ця теза відрізняється від тези М. Міхновського «Україна для українців?»
• Порівняйте ці два підходи до будівництва української держави. Висловіть свою думку.
Розповідь вчителя
В 1904 р. частина членів РУПу утворила Українську соціал-демократичну спілку, яка на початку 1905 р. влилася до меншовицької фракції РСДРП на правах її автономної секції. Інша частина під керівництвом В. Винниченка, С Петлюри й М. Порша у грудні 1905 р. проголосила утворення Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Це одна з найчисленніших партій, яка обстоювала ідеї автономії України, конфіскації земельної власності й демократизації суспільного" життя. Не визнаючи більшовицького революційного екстремізму, лідери партії не погоджувалися увійти до складу РСДРП. На таких же позиціях стояла Єврейська соціал-демократична робітнича партія "Бунд", що діяла в середовищі єврейського пролетаріату і ремісничого люду в Україні.
Російська революція, що почалася в лютому 1917, була поштовхом для піднесення національно-визвольного руху українського народу. В Україну звістка про повалення самодержавства прийшла на початку березня 1917 р. За ініціативою Товариства українських поступовців(ТУП) і Української соціал-демократичної робітничої партії(УСДРП) в Києві 3 березня 1917 було скликано представників політичних, громадських, культурних та професійних організацій. Цього ж дня, на засіданні делегатів, було оголошено про створення громадського комітету.
В новоутвореному комітеті не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України. Самостійники на чолі з М. Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності. Автономісти (В. Винниченко, Д. Дорошенко і їх прихильники з ТУПу) бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією.
Завдання
- Скласти політичний портрет М. Міхновського
V. Підсумок уроку
Важливим чинником, що помітно посилив можливості національно – визвольного руху, стало формування перших українських політичних партій у Наддніпрянщині
Майже всі партії бачили майбутнє України і її розвитку по шляху побудови суспільного ладу на засадах заперечення приватної власності на засоби виробництва. Вони вважали, що процвітання може бути забезпечене втіленням в життя соціалістичної ідеї. Але час поставив під сумнів правильність таких переконань. Та головне полягало в тому, що партії ставили собі за мету боротися за державність свого народу.
VІ. Домашнє завдання
- Заповнити таблицю «Українські політичні партії початку ХХ століття»
Комментариев нет:
Отправить комментарий