Ніколи не залишайте вашої самоосвітньої роботи і не забувайте, що, скільки би Ви не вчились, скільки би не знали, знанням та освіті немає ні кордонів, ні меж.
М.О.Рубакін
Самоаналіз уроку
1. Тип і вид уроку, зв'язок його з попередніми.
2. Які головні завдання уроку, як вони враховані під час реалізації мети уроку?
3. Чи раціонально використано час уроку?
4. Чи раціональна структура уроку для реалізації головних завдань, досягнення мети?
5. Які методи навчання використано для вивчення нового матеріалу?
6. Як здійснюється контакт із класом, окремими учнями?
7. Ефективність організації самостійної роботи.
8. Чи були елементи самоосвіти, самовиховання?
9. Чи використано індивідуальний і груповий підхід до навчання?
10. Як організовано контроль і самоконтроль за активністю знань?
11. Чи забезпечено цілеспрямованість, оптимальну розумову діяльність учнів?
12. Запобігання розумовому перевантаженню учнів та його подолання.
13. Створення проблемно-пошукових ситуацій для глибини засвоєння матеріалу, емоційного настрою учнів.
14. Дотримання правил педагогічного такту, загальноприйнятої етики, норм взаємин учителя та учня.
15. Елементи, етапи, форми, методи, які були найвдалішими.
16. Що із запланованого не вдалося? Чому?
17. Чи цікавив урок учнів?
18. Як працювати над подоланням недоліків? Яка необхідна допомога?
Самоаналіз виховного заходу
1. Найменування виховного заходу, дата, місце проведення, вік дітей, що взяли в ньому участь.
2. Визначення форми (жанру) заходу: етична бесіда, диспут, свято, похід-екскурсія, психологічний тренінг, урок самоврядування тощо.
3. Конкретні педагогічні цілі й виховні завдання цього заходу (головною метою виховного заходу є зміна стосунків).
Наприклад:
- Виховання інтересу до спорту, техніки, науки, мистецтва, політики, тощо;
- Формування здатності до збагачення власного внутрішнього світу, самовиховання;
- Зміна характеру міжособистісних стосунків у класному колективі (виховання в учнів поваги один до одного);
- Зміна ставлення до якогось члена колективу (в результаті його цікавої розповіді про своє захоплення, про яке ніхто раніше в класі не знав, у нього можуть з’явитися товариші);
- Виявлення, розвиток здібностей будь-якого із членів колективу, забезпечення зміни його ставлення до себе;
- Вивчення учнями правил поведінки (етикету): на вечорі, танцях, банкеті тощо.
4. Наявність плану підготовки та проведення заходу, його продуманість, доцільність, завершеність.
5. Участь колективу вихованців у розробці планів проведення заходу і їх мотивація до активної діяльності.
6. Хід підготовчої роботи, розподіл доручень, ставлення учасників до її виконання.
7. Педагогічна позиція вчителя, стимулювання ініціативи, активності, самостійності учнів, залучення їх до роботи в ролі помічників.
8. Врахування вікових особливостей, індивідуальних і колективних запитів та інтересів дітей.
9. Позиція школярів під час проведення заходу (активність та ініціатива; байдужість і пасивність).
10. Позитивні, найбільш вдалі моменти заходу, створення виховної ситуації, у якій учні відчувають радість, гордість за себе і товаришів. Хиби і труднощі у роботі, шляхи їх подолання.
11. Ступінь виконання поставлених завдань.
12. Спрямованість у майбутнє (наявність перспектив), визначення проблеми, на розв’язання якої спрямовані проведені заходи, системність виховної роботи у школі.
Цікаві факти про книги
У століття інформаційних технологій ми практично забули, що таке книга. Стара, добра паперова подруга в години навчання або дозвілля. Ви, напевно, пам’ятаєте ще хрускіт сторінок щойно купленої книги, запах чорнила. Мудрість, укладена в її обіймах, окриляє нас
1. У минулі часи книги розташовувалися на полиці по-іншому: корінцем до стіни.
2. Книги про позіхання викликають у вас позіхання.
3. Найсприятливіший вік для навчання читання — 4-6 років. Дітей 6-7 років важче навчити читати.
4. Якщо дитина не навчилася до третього классу читати, її чекає важка доля. Так свідчать результати дослідження, проведені в США.
5. За читанням люди проводятьприблизно 6,5 годин на тиждень, телевізор — кращий друг людини — забирає до 14 годин пильної уваги в тиждень.
6. Тобі десять років, а ти погано читаєш? Таким ти і залишишся і в середнійшколі. Таку формулу вивели вчені мужі з Єльського університету.
7. Щоб створити роман, письменник витратить у середньому 475 годин свого часу. А читач скільки?
8. Тюремні нари надихають: Мігель де Сервантес «Дон Кіхот», «Подорож пілігрима» Джон Баньян, Оскар Уайльд створив «Тюремну сповідь», Ніколо Макіавеллі написав монументального «Государя».
9. У минулі часи книги в бібліотеках приковували ланцюгами для їх кращого збереження.
10. Найактивніші покупці книг в наш час люди старше 45 років.
11. Покупець у книжковому магазині в середньому 8 секунд розглядає переднюю обкладинку і п’ятнадцять секунд задню.
12. Більше половини, це 68%, покупців книжок жінки.
13. Вісімнадцята сторінка книги — межа інтересу більшості читачів.
14. Книги видавничого дому «Penguin» в м’якій обкладинці були дешевше своїх аналогів у твердій палітурці, що і зробило їх більш доступними.
15. Малограмотність — проблема сучасного суспільства. Економісти порахували, що непрямий убиток щорічно складає 20 мільярдів доларів — втрачений прибуток, низька продуктивність та інші фактори.
16. Читання книг розвиває в людях добрі почуття, такі як волонтерство, благодійність.
17. Людина, яка краде книги називається бібліоклептоманом. Найвідомішим був Стівен Блумберг, який викрав 23 000 (!) Рідкісних книг з 268 бібліотек. Цікавий факт — його колекція оцінювалася в 20 мільйонів доларів!
18. «Книжковий хробак» — це крихітні комахи, харчуються книжковими корінцями.
Як народилася книга
Книги нас оточують скрізь: і вдома, і в школі, і в бібліотеці... Здається, що вони існували завжди. Але цікаво, що було тоді, коли на світі ще й гадки про книжки не мали?
...Побачила древня людина, який чудовий довкола неї світ — і склала про це пісню. Проспівала й одразу ж забула її. І дуже шкода тієї забутої пісні, бо вона булла найпершою і, мабуть, гарною.
Потім людина побачила стадо диких биків — бізонів і порахувала їх. Зраділа, що зуміла полічити, і позначила на землі кількість цих тварин. Ллє тут повіяв вітер і зітер ті позначки.
І тоді людина збагнула, що треба навчитися записувати побачене й придумане так, щоб воно залишалось надовго і щоб про нього могли дізнатися інші.
Люди пробували писати на різних матеріалах. Чудовим матеріалом виявилась глина. З неї можна виліпити будь-яку фігурку, посуд, навіть дім збудувати А ще з глини можна зробити таблички і на них записувати важливі відомості. Та от біда: глина тріскається на сонці, кришиться. Та й незручно носити за собою весь час такі таблички...
На чому тільки не пробували писати наші далекі предки! І на корі — березовому лубі, і на тканині — шовкові, і на залізних пластинах, і навіть на пальмовому листі — папірусі. В Єгипті, на берегах Нілу, це листя нарізали тонкими смужками, склеювали, висушували, скручували в сувої і брали з собою в далекі подорожі.
Справді, пальмове листя виявилось зручним матеріалом для письма, але ж пальми ростуть не скрізь... І люди винайшли пергамент — дуже тонку, спеціально вичинену і відбілену шкіру тварин. Ось тоді вперше й народилося таке диво, як книги. Вони старанно писалися від руки, прикрашалися різними малюнками. Обкладинку виготовляли з дерев’яної дошки, обтягнутої товстою шкірою, оздоблювали її дорогоцінним камінням, золотою застібкою. Та коштували книги дуже дорого: за одну книгу можна було виміняти череду корів або табун коней. Зрозуміло, що такі дорогі книги могли бути лише у дуже багатих людей. А потрібні вони були не лише багатіям, адже знання необхідні всім. Як же зробити книгу дешевшою, доступнішою?
Треба було навчитися робити книги швидко, акуратно і у великих кількостях. І ось у XVI столітті першодрукар Іван Федоров зумів освоїти слов’янське книгодрукування і випустив у світ першу тисячу однакових книг. Але тут виникло ще одне завдання: мало видавати книги — потрібно ще й навчити людей грамоти. І ось Іван Федоров видав у Львові першу слов’янську азбуку, а пізніше — граматику та інші підручники. Так почало поширюватися книжне знання.
Ну, а як же люди винайшли папір? Та можна сказати, що випадково. Засипали у мукомолку паростки бамбука — того самого, що з нього вудочки роблять, — перетерли їх, додали клею і одержане тісто притиснули плоским каменем. Потім камінь підняли, лист просушили і так, зовсім несподівано для себе, побачили, що одержали нову речовину, на якій дуже зручно писати.
Тепер, звичайно, папір виготовляють не з бамбукових паростків, а з інших порід дерева і навіть з ганчір’я. Зі старого паперу — макулатури — теж виходить чудовий папір, на якому друкують і дитячі книжки з малюнками, і дорослі — без малюнків, і газети, й зошити, й листівки...
Ось який довгий і важкий шлях пройшла книга, перш ніж стала такою, якою ти бачиш її тепер.
Мине час, ти виростеш і, може, теж напишеш свою книгу. Ми не знаємо, про що вона буде, — про космічні подорожі, про квіти чи про важливе наукове відкриття. Але ми віримо, що це буде дуже потрібна людям і дуже цікава книга.
Комментариев нет:
Отправить комментарий